1. Попередньо пацієнту проводять комп'ютерну томографію щелеп. Це тривимірне зображення щелеп, на якому доктор оцінює тип кісткової тканини, розташування важливих анатомічних утворень (наприклад, на нижній щелепі - це нижньощелепний канал в якому проходить нижньощелепний нерв; якщо невірно підібрати довжину імпланта зуба - можливе травмування нерва та порушення чутливості половини нижньої щелепи та язика).
За допомогою спеціальної програми ми підбираємо оптимальний розмір імпланта: його довжину та діаметр. Діаметр імпланта підбираємо з урахуванням ширини альвеолярного відростка (ділянки кістки, де буде встановлено імплант). Після дослідження отриманих даних ми пропонуємо пацієнту можливі варіанти систем імплантів різної вартості, з деталізацією їхніх переваг та недоліків. Відсоток приживлення - достатньо високий у більшості систем, однак для імплантів Штрауман та Нобель цей показник самий високий, а вірогідність відторгнення найбільш низька.
2. Віртуальне встановлення вибраного імпланту в щелепі. За допомогою програми планування імплантації ми вибираємо в каталозі необхідного виробника імплантів, тип імпланту, а також його довжину та діаметр. Вибраний імплант розташовуємо у кістковій тканині щелеп та перевіряємо його розташування відносно сусідніх зубів та анатомічних утворень. У складних клінічних випадках додатково проводиться віртуальне протезування. Наприклад, при встановленні зубів на беззубих щелепах - попереднє планування майбутнього протезу є дуже важливим оскільки дозволяє розмістити імпланти в щелепі таким чином, аби забезпечити рівномірний розподіл жувального навантаження та високі естетичні показники.
Важливо: аби встановити імплант зуба - необхідне 3D зображення щелепи; планування імплантації не проводять з огляду на двовимірне зображення (за звичайним рентген знімком), оскільки воно не дозволяє оцінити необхідні показники: ширину та висоту кісткової тканини.
3. Безпосереднє встановлення імпланту. Це безболісна процедура, яку проводять під місцевим знеболенням (знеболюють тільки ту частину щелепи, на якій проводять хірургічне втручання). Наркоз або седація доцільні при встановленні великої кількості імплантів із проведенням супутніх операцій або при патологічному страху пацієнта чи при наявності супутніх захворювань.
Етапи:
- Місцеве знеболення
- Антисептична обробка порожнини рота та безпосередньо місця встановлення імпланту (застосовують розчин бетадину).
- Розріз слизової для забезпечення доступу до альвеолярної кістки.
- За допомогою апарата ( він називається фізіодиспенсер) та різноманітних за діаметром та довжиною свердл створюють місце у кістці для імпланту. Дуже важливо аби втручання на кістковій тканині проводилось на спеціальному імплантологічному обладнанні. Особливостями роботи якого є забезпечення охолодження кістки протягом всього хірургічного втручання та наявність спеціальних режимів оберту інтструмента.
- У підготовлене місце встановлюють імплант. Він повинен бути повністю занурений у кісткову тканину та закритий заглушкою. Одночасно з встановлення імпланту можливе проведення підсадки кісткової тканини, мембран, PRF згустків. PRF - це збагачений тромбоцитами фібрин; його отримують із власної венозної крові пацієнта після обробки у спеціальній центрифузі (у стоматологічній клініці iStomatolog застосовують центрифугу DUO by dr. Joseph Choukroun). У PRF згустках наявна велика кількість факторів росту - це поліпшує приживлення імпланту, скорочує строки відновлення ясен та кісткової тканини; значно знижує ймовірність ускладнень після імплантації. Цю технологію ще називають плазмоліфтингом та застосовують для омолодження шкіри.
- Вшивання слизової ясен над встановленим імплантом. Нитки, що використовують можуть розсмоктуватись самостійно, тобто немає необхідності зняття швів, або не розсмоктуються, про що попереджає лікар та інформую через скільки днів необхідно зняти шви.
- Фінальна антисептична обробка слизової, накладення спеціального пластиря, що забезпечує закриття швів, та за рахунок активних компонентів у його складі - дає легкий знеболюючий та антисептичний ефект.
